Про гедоністичну авторку
Анна Салата — журналістка, піарниця, менеджерка музикантів, організаторка івентів, від яких у нормальних людей підгорає. А з тих пір, коли це стало максимально не на часі — ще і затята мандрівниця. Останні кілька років життя свого не уявляє без перельотів лоукостами, переїздів стрьомними електричками і ночівель в готелях, у вікна яких стукають мавпи її ж банками пива. Мріє про те, щоб відвідати усі країни світу і навіть Північну Корею — особливо Північну Корею. У вільний між подорожами час захоплюється психологією з дивану і в якийсь момент зрозуміла, що не жити найкраще життя при будь-яких обставинах — дивно і тупо, бо іншого ні в кого з нас не буде. Адептка гедонізму і радісно ділиться своїми принципами та цінностями з іншими. Аня або закохує в себе вже з перших секунд, або бісить до зубовного скрежету і викликає люте бажання настукачити на неї в чи то в СБУ, чи то в самісіньке пекло.
Про гедоністичну книжку
Ця книжка — виключно особистий досвід письменниці, який вона навіть спромоглася зробити трошки корисним. Із властивою їй самоіронією Анна Салата розповідає про свої аморальні пригоди на різних континентах, не соромлячись своїх падінь то в калюжу із просеко, то з іспанського моста.
Авторка не приховує, що в Албанії їй найбільше сподобалось ходити під кокаїном в рясі Іісуса, в Іспанії — відвідати понад тридцять гей-барів, а в Малайзії — прийти в червоному бікіні в басейн для мусульман. Проте, якщо ви дійсно зібрались в Чилі, Аргентину чи В'єтнам, ви можете почерпнути з книжки «17 країн мого гедонізму» для себе чимало корисних лайфхаків.
ТИ ПРОЧИТАЄШ ЦЕ ЗА НІЧ, ЯКЩО:
- • Ти обожнюєш подорожі і люто кайфуєш, відкриваючи для себе нові куточки світу.
- • Якщо ти не маєш змоги кудись поїхати, ти із задоволенням подивишся на ці місця чужими очима.
- • Ти захоплюєшся чесними і справжніми людьми і готовий ділити з ними усі радісні моменти їх життя.
- • Навіть, коли в своєму житті сірі кольори, тривожно і сумно, то моменти щастя іншої людини щиро піднімають тобі настрій і запалюють твої очі.
- • Ти впевнений у всіх своїх кроках і рішеннях, а саме тому і вмієш щиро радіти за інших.
ЦЯ КНИГА ПІДПАЛИТЬ ТВОЮ СРАКУ, ЯКЩО:
- • Ти вважаєш, що не на часі жити, не на часі любити життя, не на часі радіти і кайфувати, бо не на часі і вообщє, бо війна/ковід/анєхуй.
- • Тебе бісять люди, які не створюють собі зайвих проблем, не страждають і легко крокують по життю.
- • Тобі хочеться вішати їх портрети на стіну і кидати у них дротики.
Уривки з книжки
Албанія
В Албанії я була тричі. Моє головне досягнення у цій, доречі, мусульманській країні — те, що мене не зґвалтували, коли я під коксом у рясі Ісуса і з пивом у руках гордо йшла з техно-фестивалю додому о п'ятій ранку.
Аргентина
Якби мені двадцять років тому хтось сказав, що я побачу член того самого Мануеля із "Буремного шляху" і мацатиму підкачану дупу адвоката Серхіо з "Дикого ангела" — ніколи не повірила б. Здійснювати дитячі мрії, коли тобі вже за тридцять — особливо охуєнно.
Білорусь
Мінськ нам сподобався можливістю пити на лавках і вдень, і вночі. Досі не розумію, наскільки це було тоді безпечно, але в той момент нас нічого не зупиняло. О третій ночі з літровими пляшками пива в руках ми гордо крокували нічними пустельними проспектами. Біля кіоску з млинцями ми зустріли чоловіка з довгим волоссям, сказали йому, що він — Ігор Ніколаєв, і попросили автограф. Автограф Ігор Ніколаєв давати не хотів і взагалі дивився на нас зацькованим поглядом. "Ігоре, ну, будь ласка, що ж ви так!", — кричали ми переляканому незнайомцю.
Бельгія
В цілому, нині в Антверпені панує досить криміногенна обстановка. Вже в перший день я бачила, як якась людина сцяла прямо на будинок, а ще — спостерігала гучний сімейний скандал на всю вулицю. З криками, киданням речей один в одного, але без поножовщини. Втім, моя подруга Ксюша сказала, що й скандали з поножовщиною тут — нормальна практика, вона бачила вже три. Дивлячись у мої захоплені очі, подруга заявила, що у Брюсселі мені сподобається ще сильніше. За її словами, там темношкірі, які копаються у смітниках, часто запрошують тебе приєднатися до цієї розваги і намагаються пригостити чимось із цього ж смітника.
Угорщина
Веселощі почалися ще в аеропорту, куди я з'явилася практично в трусах (спідниця сантиметрів десять у довжину просто не рахується), з голими ногами, в шубі повії і з яскраво-жовтою кепкою Grinder на голові. Для тих, хто не знає, Grinder — це гей-сайт знайомств. Кепка була віджата у когось на гей-вечірці. Перед вильотом я поспала хвилин сорок і то це не точно. Щоб перекрити вчорашній перегар сьогоднішнім, було вирішено взяти літр мартіні в дьюті-фрі та поступово вливати його у себе.
Велика Британія
Лондонське метро — це складно та страшно. Тисяча та одна гілка переплітаються у цьому величезному мегаполісі у химерні візерунки. Різні кольори, різні лінії, різні назви. По одному й тому самому шляху сміливо можуть їхати три поїзди однієї і тієї ж гілки, але до потрібної зупинки довезти вас зможе тільки один. В метро, до речі, абсолютно не ловить мобільний зв'язок. Якщо ви раптом загубитесь і сядете не на той поїзд (а в перші дні ви так зробите у ста випадках зі ста), то хрін ви потім зрозумієте, що робити далі. Той ще квест, після якого виживших вже дуже складно чимось налякати.
В'єтнам
Нячанг — це місто з дитинства. Це літній табір недалеко від Сімеїзу, це заборонені поцілунки на гаражах, це спроба переграти старі сценарії з новими акторами та новими правилами, це потужна психотерапія, яка розвертає тебе обличчям до твоїх незакритих гештальтів. Це місто, про яке хочеться або мовчати, або кричати на всю горлянку. Місто для помилок і драм, які були, здавалося б, пройдені всі психотерапевти назад. Місто, звідки не хочеться їхати, і куди не хочеться повертатись. Місто, від розставання з яким хочеться ридати і тріумфувати. Величезний мегаполіс розміром із районний центр, куди після двадцяти є сенс їздити лише на зустрічі однокласників, але і це не точно.
Німеччина
Думки в голові вошкалися, як новонароджені капібари. Я відмовлялася розуміти, що взагалі відбувається. Виходить мені кілька місяців тому написав справжній Тілль Ліндеманн?! Першим? І зараз я йду на його концерт по квиткам, які він мені подарував?! Я відчувала себе героїнею фільму "Фанатки на сніданок не залишаються". Шоу гурту Rammstein було чимось amazing. Мені, як гравцеві цієї індустрії — менеджерці рок-гуртів та піар-директорці режисера-постановника було неймовірно цікаво спостерігати ТАКІ масштаби.
Домінікана
Перебуваючи в епіцентрі світового наркотрафіку, йти до клубу без кокаїну було б максимально безглуздо. Тож ми вирішили його роздобути. Насправді нас цікавив не так сам кокаїн, як процес його пошуку. Досвідченими експертами з видобутку порошку нас також назвати було складно. Але, якщо двометрові темношкірі мужики носять по пляжу браслети та магніти, повинні ж вони продавати і кокс, зрештою. Тож ми лягли на лежаки та почали уважно вивчати пляжних продавців.
Єгипет
Дівчина на ім'я Наташа пішла у бік дитячого басейну, роздягаючись на ходу. Біля самого басейни вона зняла ліфчик, кинула його у відпочиваючих і впала у басейн. Персонал із криком: "Міс, у нас так не можна!" кинувся діставати Наташу. Дітям у басейні відверто подобалась кумедна тітка та вони не мали нічого проти. На відміну від приголомшених батьків. Хлопець, котрий кричав на весь аеропорт: "Де мій паспорт?!" якраз поснідав пляшкою коньяку, тому розгулював по готелю в леопардових трусах та шкіряній кепці і намагався розпитати туристку років сімдесяти, як вона ставиться до мефедрону.
Іспанія
Гей-життю Барселони можна лише позаздрити. Тут воно б'є ключем. У районі Ешампле зосередилися десятки, якщо не сотні барів та клубів, прикрашених райдужними прапорами. Туристична публіка радішно ходить з одного закладу до іншого, дорогою знайомлячись, цілуючись і запиваючи текілу кавою (нагадую, так тут називається ігристе!). Симпатичні мужики хапають один одного за підкачані дупи, а розкішні драг квінс в образах, наприклад, монашок підморгують тобі з висоти своїх двадцятисантиметрових підборів. В Ешампле можна все і навіть більше.
Італія
Сирена завила так, що заклало вуха. Після вчорашнього вина я знехотя розліпила очі. Зрозумівши, що я не в Україні, а в Італії, вирішила ще поспати. Якщо вже навіть в Україні я жодного разу не спускалася в жодне укриття, то чого мені боятися в Італії, де ще вчора не було ні війни, ні навіть революції? Але покоївки так не вважали, тому розштовхали нас з Деном і вигнали з номеру. Під готелем юрмилися схвильовані люди в дорогих ділових костюмах. Вони про щось схвильовано перемовлялися між собою. Ми з Денчиком були пом'яті і неприємні та мріяли про одне — повернутись і відіспатися назад.
Косово
Фізична картка Монобанку вже півроку перебувала у країні пройобаних речей. Тож я вирішила зняти гроші з Привату. Але хрін мені! ПриватБанк гордо повідомив, що людям, які перебувають у Північній Кореї, Росії, Білорусі та Косово, грошей вони не дають. Мені дуже сподобався такий список країн, а ще сподобалося те, що зараз я прямо в одній з них з п'ятьма євро в кишені.
Малайзія
Переодягнувшись у яскраво-червоний купальник, я накинула мереживний халат за шість доларів з АліЕкспреса, засунула ноги у в'єтнамки, куплені в цигарковому кіоску Ріо-Де-Жанейро за п'ять баксів, взяла до рук банку пива і гордо пішла у своє лакшері життя. З пивом у лакшері життя мене не пустили — у басейні не можна було вживати алкоголю. У найкращих традиціях безпардонного бидла я перелила пиво у пляшку від води, ще кілька банок сховала у сумку та повернулася.
Сербія
Вранці я знайду на своєму телефоні контакт "Аліна Ранковий Апероль", а Свєта знайде себе в квартирі у якогось хлопця, який хотів від Свєти сексу. Саме тому, що Свєта сексу не хотіла і не збиралася відповідати йому взаємністю, вона і втече від нового приятеля. Я спробую втекти від старого приятеля бодуна впевненими спробами випити якнайбільше пива на сніданок. Всі ми дійдемо висновку, що найрозумніше з нас усіх вчинила Даша — о другій ночі вона мовчки пішла спати в номер. Останній день у Сербії ми проведемо у спробах побачити щось схоже на історичні пам'ятки.
Словаччина
І я просто за секунду забралала назад усі свої слова, і я за півсекунди перестала жалкувати про те, що так багато часу я працювала на концертах, а не подорожувала. Якась внутрішня частина мене, що була кілька років у сплячці, раптом ожила. Не буду зараз нахабно брехати, що до цього концерту я не жила, а існувала — ну, не вірю я в те, що людина може не жити, а існувати, ганяючи на байку по Балі чи тусуючись у храмах Камбоджі. Але як же мені не вистачало усього цього турового двіжу: саундчеків, гримерок, горілки з невідомим гуртом із Праги (вранці хотілося здохнути), зрештою.
Чилі
Ми їхали туди в машині, де за кермом був у хлам п'яний водій. Усі, крім нас із Денчиком, радішно перекрикувались іспанською, танцювали та підспівували пісням з радіо. У барі нас привітно зустріли якимись сумнівними шотами, зміст яких для мене загадка й досі. Через якийсь час я навчила барменів та відвідувачів кричати: "Слава Україні!". Ще трохи пізніше господар хостелу посварився зі своєю дівчиною, кинув телефон об підлогу і заявив, що тепер я — кохання всього його життя.
Готові почати свою подорож?
450 грн/10 євро — електронна книга в форматі PDF
650 грн/15 євро + вартість доставки — друкована книга
Книгу можна замовити через Monobank / Revolut / PayPall
ЧОГО ТАК ДОРОГО, АВТОРКА ЗАЖРАЛАСЬ:
Авторка ще не зажралась, навпаки, авторка в процесі життя, в якому треба жерти, пити, літати, десь спати — і бажано не під мостом. Тому, на книзі, в яку вона вклала гроші більш успішної подруги, пару тисяч годин свого часу, те, що залишилось від совісті і трохи таланту, авторка безсовісно планує хоч щось заробити, а не залізти через цю книгу в ще більші борги.